«Уйду в монастырь, и отстану от мира.
Склонённой главе не опасна секира,
Что жертву свою поджидает на плахе.
Подрясник надену за место рубахи,
И чресла тугим опояшу ремнём.
Молиться же буду и ночью и днём,
И утром и вечером без передыха.
Молиться неистово, так, чтобы лихо
Не смело бы больше ко мне подойти.
Глядишь, по молитве сумею спасти
Не только себя, но жену и детей…
…Чего же бреду, побегу поскорей….
Устал… Больно жаркий сегодня денёк,
Чуть – чуть отдохну. Вот и кстати пенёк…
Ну что ж, посидел, отдохнул и в дорогу
Пора отправляться. Свело что – то ногу,
Ещё пять минут посижу, помечтаю…
Уйду в монастырь! На кого ж оставляю
Жену молодую и малых детишек?
Я в келью за дверцу, а кто же мальчишек
Дарованных Богом, научит, как жить?
Как ближних любить, как Всевышнего чтить?
Кто явит им Господа, коли не я?
Уйду в монастырь, как бы Бога любя,
А деток оставлю, забыв про любовь
Не к людям чужим, а к родным, в коих кровь
Моя, плоть от плоти и нравы мои…
Зачем уходить в монастырь от семьи?
Молиться всегда я могу в час любой,
Господь меня любит, и сильной рукой
Всегда защищает и помощь даёт,
Пойду ка домой, там семья меня ждёт!
Не мой, знать удел, монастырские стены»,-
Сказал мужичок. Смахнул крошки с колена.
До хруста в костях потянулся, зевая.
Поднялся с пенька и, Христа прославляя,
Отправился вспять по дороге лесной.
Зажёгся, как пламень, закат над горой.
Прохлада ниспала на землю с небес.
Идёт, расступаясь пред путником лес.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n